Блоги → Перегляд
Мітки ХристиянствоІсламБуддизмРелігіяРимська імперіяРимСтарий ЗаповітНовий ЗаповітКатолицизмПравослав'яПротестантизмМартін ЛютерЛютерПапа РимськийВатиканязичництвоВелика ВірменіяВірменіяКостянтин ВеликийКонстантинопольГреціяВізантіяВізантійська імперіяОсманська імперіяСтамбулТуреччинаязичникихристияниКиївська РусьРусьКиївВолодимир ВеликийрусиниМонгольська імперіяМонголіяУлан-БаторПетро АкеровичВелике Литовське князівствоЛитваХрестові походиМусульманствоМала АзіяЄрусалимІзраїльєвреїДжованні Да Плано КарпініКарпініхан Гуюкхан БатийХан БатуБатийБатуЛіонКаракорумСарай-БатуРосіяСвященна Римська імперіяНаполеон БонапартБонапартБританська імперіяБританіяФранціяІспаніяГолландіяПортугаліяацтекимайяінкиконкістадориєвропейціЄвропаіндіанціПерша Світова війнаДруга Світова війнамасонимасонство"Велика війна"Російська імперіяБілогвардійцібільшовикиатеїзмАтеїзмЛенінЛенинПетроградМалоазійська трагедіяарабиГолокостГітлерГитлердемократіяБілі

«Християнство – це шлях не до спасіння, а шлях в небуття, або чому всі хто билися за віру в Христа, були приреченими»

Неділя, 23:52, 13.09.20

Рейтинг
85 1
Переглядів
2101

0
0

 

«Християнство – це шлях не до спасіння, а шлях в небуття, або чому всі хто билися за віру в Христа, були приреченими»

Християнство нині є однією із світових релігій на ряду з Ісламом та Буддизмом, яка зародилася в 1 столітті нашої ери в Східній Римській імперії у Палестині. Християнство представляє собою єдинобожжя, і є вірою в одного Живого Бога та його сина – Ісуса Христа, який згідно Нового Заповіту (Святого Письма) є посланцем свого Батька, та який своєю смертю і воскресінням врятував все людство від загибелі. Згідно Старого Заповіту, всі хто не вірять в єдиного Живого Бога є невірними або «загубленими душами», які не пізнали духовного просвітлення вірою у Христа. Тобто на основі цього у Середньовіччі проводилися християнська місіонерська політика в Новому Світі (Латинська Америка), країнах Африки та Азії. Також виходячи з того Старого Заповіту, головним та «Божим народом» є євреї, які по суті повністю створили у свою чергу Новий Заповіт та сформували, так звану християнську мораль, яка надиктовано прописує кожному свідомому християнину жити по Заповідям Божим. Проте ні Заповіт, ні мораль, не врятували Християнське суспільство від політичного розколу в 1054 році на Західну (Католицизм) та Східну (Православя) гілку. А ще в 1517 році завдячуючи Мартіну Лютеру, виникла третя гілка – Протестантизм, який кинув виклик Католицизму і безмежній владі Папи Римського, який підтримував багато вікову «безбожну» політику продажу, так званих «перепусток у рай і прощення всіх гріхів», а саме – індульгенцій. В наш час, Християнство все одно залишається найпоширенішою релігією у світі, і його підтримують 2,2 млрд осіб, що в свою чергу становить 1/3 людства. Також Християнство є на першій сходинці, серед інших релігій, по критерію географічного поширення, тобто практично у кожній країні планети, є хоча б одна християнська громада. Але в Християнства, крім складних та переломних сторінок його історії, як Розкол церкви в 1054 році, Хрестові походи на Святу землю в Єрусалим, Поява Протестантизму та революційні зміни в Католицизмі і Папській діяльності, місіонерство у Новому світі - є і «чорні сторінки», про які в цій статті буде йти мова!

Ідеологія Християнства (не побоюся так сказати!) вчить та переконує нас у тому, що це віра в єдиного Живого Бога та його сина – Ісуса Христа. Що саме ця віра відкидає не потрібне язичницьке багатобожжя і акцентує свою увагу на тому, що саме глибока віра в єдиного Бога може врятувати людину від всіх бід та прийняти її душу у так званий рай. Всі хто не вірять у Живого Бога є невірними (особливо по Старому Заповіту, який ще й пропонував їхнє фізичне знищення, тут слід згадати, як Ісус Навін вів євреїв на Святу землю, і на шляху всі невірні племена, які не вірили у Живого Бога або від нього відвернулися – знищувалися!) або «загубленими душами», яких негайно потрібно просвітити вірою у Христа. Тобто головні ідеологи Християнства, тобто євреї, подали цю віру, як єдино правильну у світі, а всі інші уявлення про нашого Творця і процес формування людства є хибними. Проте доволі часто, особливо виходячи в плані загальної історії людства, всі імперії, які приймали Християнство, як головну віру – гинули! Навіть віра в Живого Бога та Христа, їх не рятувала, а місцями з перемогою виходила язичницька віра!

Взагалі першою державою, яка прийняла Християнство, як державну релігію, була Велика Вірменія або Вірменська імперія. Велика Вірменія, яка у свою «золоту епоху» простягалася від берегів східного Середземномор’я до берегів західного Каспійського моря, та від Кавказу до рік Тигр і Євфрат, тільки в 301 році нашої ери, прийняла віру у Христа, як державну. Але Християнство не врятувало Велику Вірменію від поділу між Римською імперією та сасанідським Іраном в 391 році н.е. А в 428 році н.е., було остаточно знищено посаду царя Вірменії, що й і стало остаточним крахом колишньої першої християнської імперії. А в тій же Римській імперії, яка взяла участь у поділі Вірменії, то її імператор Костянтин Великий у 313 році нашої ери, приймає «Міланський едикт», який по суті припиняє гоніння на християн в імперії, перетворюючи саме Християнство на державну релігію. Костянтин Великий прийняв Християнство, як головну віру, не через особисте переконання, а через бажання об’єднати всі підкорені народи Римом – єдиною вірою, щоб вони продовжували чинити спільний опір варварам, які насувалися на східні та північні кордони імперії. Бо бажання підкорених народів Римом, стосовно свободи, були недоречними в той критичний момент для історії всієї Римської імперії та епохи Античності, так як тоді, а саме за межами приреченої держави зароджувалося «Велике переселення народів». Проте віра в Живого Бога не врятувала Рим від загибелі її західної частини імперії та окупації варварами, які остаточно покінчили з Античним світом.

Східна Римська імперія або Візантійська, яка постала після поділу імперії в 395 році н.е., продовжить своє існування на території Греції, Малої Азії, Балкан, Східного узбережжя Середземномор’я. Саме Візантія і її грецьке населення, стануть авторами східної гілки Християнства, а саме Православ’я, яке постане в 1054 році. Через постійну зовнішню боротьбу з вестготами, лангобардами, булгарами, слов’янами (Київська Русь), арабами, які намагалися вдертися у володіння імперії, на протязі всієї своєї історії, Візантія постійно буде зменшуватися і 29 травня 1453 року, її столиця Константинополь, впаде під ударами османів. І знову, коли в останні дні Константинополя, коли в черговий раз священники та віряни, будуть просити молитвами порятунку у Живого Бога від загарбників-османів, він їх не почує! Саме тоді впаде сама довговічна імперія в історії людства, яка була Християнською та проіснувала рівно – 1 тисячу та 58 років (395-1453 рр.)! Греки (візантійці) стануть рабами османів (турків) і будуть під їхнім гнітом, аж до 1821 року, коли проголосять незалежність королівства Греція. Але це вже будуть зовсім інші «греки», які уже не будуть нагадувати своїх славних предків, які були до падіння Константинополя в 1453 році. І багато істориків, вважають, що за кілька століть окупації османами, греки асимілювалися та зникли, як окремий етнос або стали «османо-греками», як теперішні араби, які проживають на території Стародавнього Єгипту, але все одно називають свою країну Єгиптом, а себе єгиптянами, хоча ту велику цивілізацію, знищили до самих основ їхні предки, також араби. Проте долю Візантії і греків, повторила ще одна християнська країна, яка своїми розмірами також відповідала статусу імперії, а саме – Київська Русь!

Київ прийняв Християнство в 988 році, коли Володимир Великий прийняв не просте рішення, стосовно державної релігії. Він як і Костянтин Великий, хотів обєднати племена, які підкорив та створити з них міцну державу. Проте головні завоювання та розквіт Києва припав саме на язичницьку добу. І останнім хто вів агресивну зовнішню політику Русі, був батько Володимира – князь Святослав, який був саме язичником! Далі відбувалося по суті утримання раніше підкорених територій, уже князями-християнами. Але знову «проте», бо християнська віра не зупинила розпад Київської Русі, який закінчився падінням Києва у 1240 році, під натиском монголо-татарської навали. Багато християн-русинів, було спалено живцем у православних святинях, які до останньої миті свого життя вірили та молилися за своє спасіння, але Живий Бог, знову не почув, і залишив на поталу язичникам-варварам своїх «дітей». Дякуючи не тривалій окупації монголами та звільненню литовцями більшості, ще людних українських та білоруських (русинських, бо тоді, ще білоруси і українці не ділилися на окремі нації) земель в 1362 році, при битві на Синіх Водах, русинам все ж таки вдалося вижити після 122-річної окупації (1240-1362 рр.). Але відродити Київську Русь не вдалося, а русини, як результат, згодом поділилися на українців, білорусів, росіян.

З 1096 року почалася історія Хрестових походів, які були спрямовані на боротьбу з мусульманами, які наступали на Малу Азію та Святу землю, а саме Єрусалим. Головним організаторам цих походів був Папа Римський - Урбан Другий. Саме з нього почалася ця історія з походами. В загальному, було проведено 9 хрестових походів. 9 хрестовий похід відбувся в 1271-1272 роках. Хоча первинно він мав відбуватися проти монголів і мав бути спрямований на Київ. На першому Ліонському соборі в 1245 році, митрополит київський – Петро Акерович, клопотався перед Папою Римським за організацію походу на Київ, проти монголів. Також він зазначав, що в разі звільнення Київської Русі від влади монголів, Русь охоче прийме Католицизм. Але все закінчилося тим, що організували з Ліона (нині Франція) похід посольства Джованні Да Плано Карпіні, від імені Папи Іннокентія IV в ставку новоспеченого великого хана Монгольської імперії – Гуюка. Ставка хана знаходилися в Каракорумі, нині це місто в 320 км на захід від столиці Монголії – Улан-Батора (до речі, є цікавий факт, що столиця монголів, ніколи не знаходилися на одному місці, вона весь час кочувала, як і народ, лише близько 200 років тому, вона перестала кочувати і нарешті вперше в своїй історії – осіла!). Проте спочатку Карпіні відвідав Київ, а звідти направився до ставки хана Батия (або Бату) в Сарай-Бату (нині Росія, Астраханська область), який в свою чергу, його направив до Каракорума (нині Монголія), де мала бути так звана «коронація», нового великого монгольського хана Гуюка. Так з 16 квітня по 22 липня 1246 року, а саме за 106 днів подорожі (від Сарай-Бату до Каракорума), Карпіні подолав майже 5 000 кілометрів! Проте розмова з новим ханом, Карпіні також не принесла ніякого позитивного результату. А після повернення Карпіні в Ліон, ніякого Хрестового походу на Київ не планували!

А тепер після невеличкого відступу, повертаємося до теми організації Хрестових походів. Так як Рим, належав Священній Римській імперії, яка проіснувала з 962 року по 1806 рік та включала у себе: німецькі землі включно з теперішньою Австрією, Швейцарією (були ядром імперії), Чехію, північну та центральну Італію (включно з Римом), східні землі Франції, теперішню Голландію та Бельгію, північну частину теперішньої Хорватії, та західні землі теперішньої Польщі - саме ця імперія була головним організатором хрестових походів. І ці походи мали звільнити Святу землю від мусульман, на якій зародилося Християнство та віра в Живого Бога. Але хрестові походи себе з політичної точки зору не виправдали, і Єрусалим залишився у руках мусульман, а нова Османська імперія наступала на Візантійську, і тоді європейські держави переключилися на боротьбу з османами на Балканах та в Середземному морі. Хоча церква мала з цього деякі плюси, бо так як в похід здебільшого йшли прості селяни, то вони часто залишали своє майно на благо церкви. Тобто, як не крути, а церква таки на простих людях, під час походів, трохи наситилася. А та Священна Римська імперія, яка так відчайдушно організовувала Хрестові походи на землю свого Живого Бога, що в 1806 році благополучно, під тиском Наполеона Бонапарта припинила своє існування, а німецькі землі стали роздробленими на різні князівства.

Також слід згадати про сторінку світової історії, коли Британська імперія, Франція, Іспанія, Голландія, Португалія, під час епохи Великих географічних відкритів, вдиралися у Новий світ, де зіткнулися з ацтеками, майя, інками. І саме останнім, християнські місіонери з Європи навіювали Християнство. Так більшість місцевих племен Латинської Америки, після контактів з мореплавцями, конкістадорами, купцями, священниками, вояками заражалися чумою та іншими хворобами, від яких у європейців, уже був імунітет. І ясна річ, що масово помирали! Проте серед виживших індіанців, все одно Християнство не прижилося, а в більшості країн Латинської Америки, воно змішалося з язичництвом. А імперії Британії, Франції, Іспанії, Португалії, Голландії припинили своє існування, а їхня колоніальна система розвалилася. Хоча християнські місіонери, мореплавці та конкістадори несли віру у Живого Бога до язичників. І по ідеї, мали викорінити багатобожжя в місцевих племен. Проте сталося те, що не гадалося, а саме віра в Живого і Єдиного Християнського Бога зазнала фіаско! Як і колоніальна система тих, хто цю віру ніс. Здавалося, вони виконували настанову Христа, який у Новому Заповіті своїм учням, дав чітку вказівку - поширювати його ідеї та віру, але знову, щось пішло не так, Живий Бог і Христос, знову були не поруч зі своїми «дітьми». Ясне діло, що ті «діти», також грабували населення та надра Нового світу, але паралельно вони не забували і про віру! Грабіж місцевого населення, католицька церква мала простити своїм місіонерам та мореплавцям, так як вони несли з собою віру у Христа. Тобто виконували святий обов’язок кожного християнина, тобто захищали віру і поширювали її серед душ, які типу «заблукали» у язичницькому світі. Але знову «але», вся ця історія з поширенням віри у Христа – провалилися, бо в країнах Латинської Америки, серед індіанського населення, і не тільки, язичництво, ще більше вкорінилося та й місцями поглинуло Християнство. І взагалі Християнство, яке поширювали європейці також серед народів Африки, Азії, Океанії, все одно не прижилося, а те яке воно є, то стало трансформованим і змішаним з місцевим язичництвом, або іншими віруваннями.

Якщо раніше Вірменська імперія, Римська імперія, Візантійська імперія, Київська Русь, Священна Римська імперія падали під впливом зовнішнього фактору, і здебільшого іновірного характеру, то європейське суспільство 20 століття, впало «шляхом самознищення». Ще під час колоніальної епохи і взагалі до 1914 року, а саме напередодні «Великої війни» (Перша Світова війна) виробилося правило, що «християнин не стріляє в християнина» або «християнин не вбиває християнина»! Але в 1914 році, навіть віра у Живого Бога і сам він, не зупинили кровопролитну війну серед європейських імперій, під назвою «Велика війна» або Перша Світова, яка тривала 4 роки (1914-1918) та забрала 10 мільйонів життів. А епіцентром війни стала сама Християнська Європа. Де був Бог? Найпоширеніше питання тих років, стосовно початку війни, яку спровокували масони, особливо єврейського походження, та які хотіли скоротити кількість населення Європи, послабити робітничий рух, знищити остаточно європейську колоніальну систему та ослабити фінансово Європу. І це все їм вдалося! Є версія, що «Велика війна» - це справа рук євреїв-масонів Америки, яка після війни, благополучно перетворилися з боржника в головного кредитора спустошених війною європейських країн. Проте це тільки версія! А от в одній із імперій, яка брала участь у цій війні, а саме в Російській, ще під час воєнних дій на фронті, у її столиці в Петрограді розгортається комуністична революція, яка відкрито засуджує Християнство і будь-яку релігію. Розгортається Громадянська війна (1917-1922) між Білогвардійцями, які виступали за підтримку законного монархічного режиму і більшовиками Леніна, яких фінансував ворог Петрограда, а саме Берлін. А в релігійному плані, на полі бою зійшлися християни з атеїстами. І в черговий раз Живий Бог відвернувся від своїх «дітей», і атеїсти (більшовики) здобули перемогу у цій війні! І виникає риторичне питання, яке хотілося задати християнину-фанатику, а конкретно - де був Бог? Билися ж то проти атеїстів!

Також слід було згадати про Другу Греко-турецьку війну 1919-1922 років, де так звані греки билися проти турків-османів за свою історичну землю, на якій проживало кілька мільйонів їхніх земляків. Греки билися за свою історичну або як кажуть «Богом дану землю», проти невірних – турків-мусульман. Але через продовольчу кризу, поблизу Анкари (теперішньої столиці Туреччини, яка знаходиться в центрі Малої Азії), а точніше на річці Сакарья (серпень 1921 року), головні грецькі війська почали відступати, згідно наказу свого бездарного головнокомандування, яке не знало, що у турків також завершилися ресурси для наступу, і що можна було закопатися в окопи. І таким чином зайняти західну частину Малої Азії і теперішньої Туреччини. Як результат, через відступ грецьких сил на материкову Грецію, турки поступово наступали і на своєму шляху знищували всі грецькі мирні поселення, чим влаштували славнозвісний «геноцид малоазійських греків», під час якого загинуло від 1 до 3 мільйонів мирних греків. Так завершилася 3-тисячолітня історія грецької Малої Азії. Також турки масово вирізали вірменів, які також, як і малоазійські греки були християнами. По суті повторилася подібна історія, як і з Константинополем, теперішнім Стамбулом. Від греків в Малій Азії залишилися, лише античні та середньовічні руїни. Ця сторінка історії, якій уже майже сто років, є явним попередженням для всієї Європейської цивілізації, тобто, що саме після нас – Білих, залишиться після навали арабів-мусульман, африканців та азіатів. Але, як не крути і тоді Живий Бог, знову не почув своїх «дітей», і кинув їх на призволяще, а точніше на остаточне винищення руками їхніх окупантів-мусульман!

А от Друга Світова війна для Європейської цивілізації постала під назвою «Самогубство-2», де програвші (Третій Рейх) і ображенні на весь світ (СРСР), спробували провести так званий реванш. Але в цій війні, уже загинуло від 50-80 мільйонів людей у порівнянні з 10 мільйонами Першої Світової війни. Де знову був Бог? Також часто поставало це риторичне питання у ті часи. А стосовно Голокосту, який вчиняли нацисти, от є версія, що елітні євреї, через Гітлера та СС позбулися свого так званого «сміття», тобто бідних і неблагонадійних євреїв. Але це також тільки версія! Нині у теперішній Європі продовжується «Самогубство», і так звані «християни-демократи» запрошують до нас мусульман, які на основі релігійних вірувань здійснюють теракти невірним, тобто нам Білим європейцям. Також впускають біженців з Африки, які здебільшого, ще й досі язичники, а зі сходу наступає «жовта загроза», яка має свої різні вірування.

Віра європейців у Живого Бога їх напевно не врятує, як би це могла, то так сказала б історія людства. Бо історична практика, показує, що під прапорами зі символами Христа, найкраще вмирати, аніж перемагати. Так як одні із найбільших імперій в нашій історії, гинули після того як приймали Християнство (Римська імперія, Велика Вірменія, Київська Русь). Або не вчиняючи особливих смертних гріхів, не знищуючи і не поглинаючи інші народи, гинули держави, населення яких щиро вірило у Живого Бога, і до останньої хвилини свого життя молилися йому, і вмирали у храмах (Київська Русь – падіння Києва 1240 року, Візантія – падіння Константинополя 1453 року). Або як вимирали цілі народи, під ударами невірних («малоазійська трагедія» 1921-1922 років - малоазійські греки та вірмени). І навіть коли билися проти свідомих атеїстів, Бог не був поруч, і віра в нього, ні чим не допомагала (Громадянська війна в Росії – Білогвардійці). Або ж загально-християнська віра у Живого Бога від Британії до Росії і віра, що християнин не вбиватиме християнина, не врятувала від самознищення, яке було спровоковане купкою масонів, але яке потягнуло мільйони невинних життів (Перша та Друга Світова війна). Де був тоді Живий Бог, коли при ньому долю мільйонів, вирішувала невеличка кучка людей, які вели себе, як боги? Відповідь на це питання не дасть, ні один щирий, свідомий, а місцями навіть фанатичний християнин! Тому доводиться задуматися, чи справді Християнство - це віра у порятунок, а не в загибель!

Коментарі

Дурнику, невже ти ще й досі не знаєш, що християнство свідомо придумали іудейські теоретики спеціально для гоїв?
А іудаїзм вони ж, у свою чергу, списали із вірувань древніх шумерів.
Недаремно ж США (вотчина євреїв) під час війни в Іраку першочергово бомбили місця масового зберігання якраз шумерських глиняних табюличок.
+1

як там листи до Суркіса? це тобі Суркіс відповів на твох запити?
vova stasyuk 22:19
+1
Пане Клецман! Я про те, хто придумав Християнство, ще рік назад писав, в одній із статей! А в цій статті йде мова про ідеологію Християнства та про нещасний досвід цієї віри, бо багато імперій із цією єдино правильною вірою (як трактують євреї) загнулися! Так само, як і ваша сіоністська новизна, яка без розуміння ресурсів і технічного прогресу, типу має "пакращити" економічний добробут українців, а насправді ваша новизна - це шлях в небуття!!!
+1

vova - правильно на всі 100%
+1

мусліми - це також племя авраамістів і виконують вони справу юдейську по знищенню гоїв... це так релігійна гра з гоями.
Доречі - Девід Дюк - це такою юдеЙ
+1

Девід Дюк - це також юдей
Христианство - это лайт версия иудаизма для гоев... христианский раб евреев - покорный их слуга. Папа Римский в Ватикане и не скрывает, что что внутри каждого христианина сидит еврей: http://vaadua.org/news/papa-rimskiy-francisk-i-soglasilsya-chto-vnutri-kazhdogo-hristianina-sidit-evrey
Поэтому при существующем иудео-христианском рабстве в Украине правильно будет называть Украину - Украилем=царством иудейским
Друга світова війна - цк друга християнська світова війна, у який християни мочили християн... але таке визначення заборонено, бо воно відкриває її справжню суть.
Друга світова спланована та реалізована юдеями - це абсолютний факт.
vova stasyuk, єврей Вальцман-Порошенко з тобою не погодиться)))) Дійсно - християнство - це загибель!
vova stasyuk 13:50
0
Напередодні 1914 року, коли уже "пахло" війною між європейськими імперіями, її противники зазначали, що "християнин не буде стріляти у християнина", але єврейські ж масони християнами не були, то як кажуть чхали вони на це правило!
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі